Профспілка працівників охорони здоров'я України

  Оплата праці

  Права працівників



Скорочення штату або чисельності працівників

Пунктом 1 ст.40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В лікувальних закладах заходи, які призводять до скорочення штату або чисельності працівників, як правило здійснюються за ініціативою Міністерством охорони здоров’я, про що видається наказ, який доводиться до департаментів на місцях. В свою чергу департаменти надсилають наказ до лікувальних закладів.

На підставі наказу Департаменту головний лікар лікувального закладу повинен видати внутрішній наказ про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису, в констатуючій частині якого доцільно викласти обґрунтовані причини, якими викликано необхідність скорочення чисельності або штату працівників, а в розпорядчій частині — зазначити посади (професії), що підлягають скороченню.

У разі вивільненні працівника з ініціативи адміністрації або уповноваженого ним органу необхідно додержуватися правил щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявністю вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників (ст. ст. 42, 32 КЗпП України), вимог статті 49-2 КЗпП України, відповідно до якої про наступне вивільнення працівників роботодавець персонально попереджає не пізніше ніж за два місяці, а також правил про завчасне (не пізніше ніж за три місяця) сповіщення первинної профспілкової організації про звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру або у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією підприємства (ч. 3 ст. 22 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09.1999 № 1045-XIV).

Відповідно ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених    п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Щоб отримати таку згоду, роботодавець має по­дати виборному органові первинної проф­спілкової організації (далі — профкому), членом якої є працівник, обґрунтоване письмове подання за підписом керівника підприємства (посадової особи, яка має повноваження на прийняття та звільнення працівників).

Подання роботодавця має бути розгля­нуте у п'ятнадцятиденний строк у присут­ності працівника, на якого воно внесене. Розгляд подання у разі відсутності праців­ника допускається лише за його письмо­вою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, зокрема адвокат. Якщо працівник або йо­го представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступно­го засідання (частина третя ст. 43 КЗпП) у межах строку, визначеного частиною дру­гою статті 43 КЗпП. У разі якщо працівник (його представник) без поважних причин по­вторно не з'явився, подання можна роз­глянути без нього.

Профком повідомляє влас­ника або уповноважений ним орган про ухвалене рішення письмово в триденний строк після його прийняття.

Якщо минув триденний термін після прийняття рішення, вважається, що проф­ком дав згоду на розірвання трудового до­говору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових органі­зацій, які діють на підприємстві, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноваже­ний ним орган.

Слід звернути увагу, що з установленого статтею 49-2 КЗпП України двомісячного строку не вилучається час перебування у відпустці, період тимчасової непрацездатності, інший час, упродовж якого працівник не працював з поважної чи неповажної причини. Попередити працівника про наступне вивільнення можна й у період, коли він на роботі відсутній. Однак це можливо тільки за умови, що працівник прийде на підприємство або його особисто повідомлять про це під підпис в іншому місці.

Проте, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, п. 5 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Одночасно з попередженням про звільнення через зміни в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові (за наявності вакансії) іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації (ст.49-2 КЗпП України). При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника (відмова під підпис) від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

 У разі масового вивільнення працівників власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (абз. 3 п. 4, ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI).

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ст.42 КЗпП України), а саме: сімейним - при наявності двох і більше утриманців, особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва, учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій, працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання, особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України, працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

На сьогоднішній день не існує законодавчо визначених критеріїв для оцінки продуктивності праці, роботодавець керується суб’єктивною думкою, що склалась про працівника за час його роботи на підприємстві. Тому в багатьох випадках доцільно для вирішення питання щодо переважного права на залишення на роботі працівників створювати комісію. До її складу можуть входити представники роботодавця та профспілки.

У разі звільнення працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП діють певні обмеження на звільнення окремих категорій працівників.

Так, в інтересах охорони материнства та дитинства звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — у порядку і випадках, передбачених частиною шостою ст. 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням (частина третя ст. 184 КЗпП). Ці гарантії поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).

Слід враховувати і те, що відповідно до статті 197 КЗпП працівникам віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років. Молодим спеціалістам — випускникам державних навчальних закладів і професійних навчально-виховних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємством, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Звільнення з ініціативи роботодавця працівника, який обирався до складу профспілкових органів підприємства, не допускається протягом року після закінчення терміну, на який він обирався, крім випадків повної ліквідації підприємства, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, який перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи чи зі служби. Така гарантія не надається працівнику в разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв’язку з неналежним виконанням своїх обов’язків або за власним бажанням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров’я (частина четверта ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-XIV).

У день звільнення працівнику видаються належно оформлені трудова книжка та копія наказу (обов’язково) про звільнення, проводиться повний розрахунок (ст. 47 КЗпП). Відповідно до статті 44 КЗпП працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до ст. 116 КЗпП у день звільнення працівника йому виплачують усі суми, належні від закладу (в т.ч. компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, а також додаткової відпустки на дітей). Якщо у день звільнення він не працював, зазначені суми має бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ст. 421 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

   

немає новин.

Календар подій

Попередні March - 2021 Наступні
 Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
01020304050607
08091011121314
15161718192021
22232425262728
293031 

Фотодокументи